Чубинецький НВК

Проект-це комплекс пошукових,

дослідницьких, графічних та інших видів робіт,

виконаних з метою практичного або теоретичного

розв'язання значущої проблеми.

Є. Полат

         Підготовка школярів до життя, праці й творчої діяль­ності закладається в загальноосвітній школі. Тому на­вчальний процес потрібно будувати таким чином, щоб заохочувати учнів до самостійної творчої діяльності, метою якої є засвоєння нових знань та їхнє успішне за­стосування на практиці. Педагогічна наука й шкільна практика скеровують свої зусилля на пошуки шляхів удосконалення освіти. Одним із пріоритетних векто­рів розвитку освіти, згідно національної доктрини, є впровадження інновацій, інформаційних технологій до навчально-виховного процесу.

          Залучення до педагогічних технологій елементів дослід­ницької діяльності учнів дозволяє педагогу не тільки і не стільки навчати, скільки допомагати школяреві навча­тися, скеровувати його пізнавальну діяльність. Одним із найбільш поширених видів дослідницької діяльності школярів у процесі навчання на сьогодні є метод проектів. Реалізація методу проектів та дослідницького методу на практиці веде до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності учнів. Міняється й психологічний клімат у класній кімнаті, адже вчителю доводиться переорієн­тувати свою навчально-виховну роботу й роботу учнів на інші види самостійної діяльності, на пріоритет дослідницького, пошукового, творчого характеру. Усе вище зазначене підтверджує актуальність поставленої мною проблеми.

          Метою цієї роботи є розкриття даного питання за науково-методичними джерелами, ілюстрація проблеми на матеріалах із власного досвіду.

           Згідно з зазначеною метою в роботі розкриваються такі питання:     

•    Вивчається науково-методичні основи даної технології.

•    Характеризуються основні поняття, що стосуються теми  

   "Метод проектів на уроках фізики".

•    Вивчається педагогічний досвід у даній сфері.

•    Викладається досвід роботи автора.

•    Даються  методичні поради.

Коротко про історію методу проектів

           Метод проектів не є принципово новою технологією навчання. Іще наприкінці вісімдесятих та на початку дев'яностих років XIX сторіччя в Англії відбулася дуже вдала спроба організувати навчання у спосіб, який дуже схожий на сучасний метод проектів. Ця спроба належала англійському педагогу Сесілю Редді. Він не викорис­товував самого терміну «метод проектів» і не дав йому точного педагогічного обґрунтування.

           Розробили й обґрунтували цей метод у 20-ті роки XX сто­річчя американські педагоги. Його назвали «методом проблем» або «методом цільового акту». Питання орга­нізації навчання за методом проектів детально описані в роботах Д. Д'юі, У. Кілпатрика, Е. Коллінгса, Л .Левіна, П. Блюнського та інших педагогів.

           У основу методу проектів були покладені педагогічні ідеї американського педагога й психолога, ведучого представ­ника філософії прагматизму Джона Д'юі. На його думку, вся діяльність учня повинна орієнтуватися на розвиток мислення, у основі якого є особистий досвід.

            Педагогічні погляди Д'юі можна розглядати як теоретич­ну базу методу проектів. У них містяться ідеї побудови навчання на активній основі через доцільну діяльність учнів відповідно до їхніх особистих інтересів. Надзвичайно важливим було показати дитині її особисту зацікавленість у здобуванні цих знань, де і яким чином вони можуть їх застосувати у житті.

             Проблема повинна бути із реального життя, знайома й важлива для дитини, повинна відповідати можливостям та інтересам дітей, мати для них внутрішню цінність, для її вирішення учням необхідно використовувати отриманні знання або ті, які їм лише необхідно отримати.

             Отже, правильна організація виховної роботи складається, на думку Д. Д'юі, з того, щоб викликати у дітей цікавість до певних завдань, а також зацікавити їх самим процесом вирішення проблеми.

            Наступником Д'юі був американський педатог Кіл­лпатрик, котрий вважав, що основою навчальної робо­ти повинна бути активність учнів, яку вони обирають самі, і що молодь найбільш ефективно сприймає те, що її практично цікавить. Розроблена ним система освіти та виховання засновувалась на інтересах і самостійності мислення дитини й складалася з виконання різних про­ектів, максимально наближених до життєвих ситуацій.

             Кіллпатрик виділяв чотири типи шкільних проектів, метою яких було наступне:

•    втілити будь-яку ідею чи план у зовнішню форму, наприклад, виготовити певний виріб;

•    отримати насолоду від будь-яких естетичних пере­живань, наприклад, прослуховування чи прочитання цікавого твору;

•    виконати певне завдання;

•    отримати будь-які дані, оволодіти будь-якими зна­ннями чи уміннями.

            Програми навчання він пропонує вчителю створювати разом із дітьми в процесі навчальної роботи як відо­браження знань про оточуючу дійсність та бажання поглибити та розширити ці знання.

            Американський професор Кіллпатрик дав таку харак­теристику методу проектів: «Це метод планування ці­лісної діяльності, пов'язаної з виконанням будь-якого навчаючого завдання у реальній життєвій ситуації».     

            Обґрунтовуючи сутність методу проектів, Кіллпатрик визначає його як цільовий акт, як діяльність від «всього серця», що в певних умовах здійснюється в конкретних умовах суспільства. Навички, які учні набувають у про­цесі роботи, стають більш міцними; від своєї роботи учень отримує більше задоволення — це в майбутньому стане стимулом для подальшого самовдосконалення. Крім того, така робота викликає в людини нові асоціації, нові проекти, пов'язані з нею.

             На цьому історія застосування й впровадження в педа­гогічній практиці зарубіжних шкіл методу проектів не завершилась. Цей метод знайшов своє відображення в педагогічній теорії та практиці інших зарубіжних країн — Великобританії, США, Німеччини, Японії та інших.

              З 1990 року в Англії з'явились нові навчальні предмети, що стали складовою частиною державного навчального плану. У процесі занять за цими курсами мали бути вирішені наступні завдання: готувати молодь до технологічного майбутнього, виробляти уміння творчо, самостійно та колективно вирішувати проблеми, органічно поєднуючи практичні навички зі знаннями різних життєвих сфер; давати можливість усім учням бути експериментаторами та новаторами у вирішенні поставлених завдань.

              Таким чином, метод проектів посідає зараз чільне місце у системі освіти Англії. Крім того, промисловість суттєво підтримує ті проекти, які використовуються в техноло­гічній освіті.                          

              Варто відзначити, що у 20-х роках XX сторіччя метод проектів широко застосовувався в практиці радянської школи, досвід якого узагальнювався в періодичному виданні «На пути к методу проектов». Розвиток методу проектів у радянських школах пов'язаний з іменами вітчизняних педагогів (В. Шульгін, М. Крупеніна, В. Ігнатьєв, С. Швацький та інші).

              На сьогодні, завдячуючи розповсюдженню світового педагогічного досвіду, метод проектів відроджується та розвивається й в українській педагогіці, доповнюються його теоретичні та концептуальні положення.

              Розробляються та впроваджуються нові експериментальні програми, які базуються на організації проектної діяль­ності учнів на уроках дисциплін природничого циклу.  Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року № 24 був затверджений Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти. У основу реалізації всіх його змістовних ліній покладено проектно-технологічну діяльність, яка інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від виникнення творчого задуму до реалізації готового продукту.

Сутність методу проектів, його концептуальні основи

Що ж таке проект і у чому сутність методу проектів? На­веду кілька пояснень даного поняття, наведених у роботі О.Онопрієнко:

Проектом (від лат. ргоіесіиг — викинутий уперед) називають реалістичний задум бажаного майбутнього.

          Отже, характерною рисою методу проектів є повне й ор­ганічне поєднання навчання зі шкільним життям, а також із різнобічними інтересами дитини, включаючи не тільки її інтелектуальні, а й практичні інтереси. Крім того, метод проектів характеризується гармонійним поєднанням те­орії з практикою, і в основі його лежить творчий пошук учня. Він направлений на розвиток у школярів творчих здібностей та технічного мислення.

           Робота над проектом — практика особистісно-орієнтованого навчання в процесі конкретної роботи учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його можливостей. У свідомості учня це повинно відобра­жатися так: "Усе, що я пізнаю, я знаю, як використати". Для педагога — бажання знайти розумний баланс між академічними та прагматичними знаннями, уміннями та навичками. Навчальне проектування орієнтовано, перш за все, на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну чи групову, яку учні виконують протягом певного проміж­ку часу. Технологія проектування передбачає вирішення учнем чи групою учнів якої-небудь проблеми, яка орієнто­вана на використання різних методів, способів навчання, а також інтегрує знання, уміння з різних галузей науки, техніки, творчості. Результати роботи над проектами повинні бути «від­чутними»: якщо це теоретична проблема, то її конкретне розв'язання, якщо практична — конкретний результат, готовий до застосування. Метод передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих у своїй сутності методів, прийомів, способів.

              Таким чином, сутність даного методу — стимулювання інтересу учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань, і шляхом проектної діяльності, котра передбачає рішення даної проблеми, показати практичне застосування набутих знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючись певного балансу на кожному етапі навчання.

Класифікація проектів

За домінуючими в проекті методами:

•    Дослідницькі — повністю підпорядковані логіці дослідження та мають структуру, наближену до наукового дослідження. Застосовуються всі методи сучасної науки. Наприклад: лабораторний експеримент, со­ціальне дослідження..

•    Творчі — у яких передбачається довільний підхід до оформлення результатів. Наприклад: театральна інсценівка з історії предмету, науки, створення при­ладів, моделей, установок.

•    Ігрові — учасники виконують певні ролі, що обумов­лені характером та змістом проекту. Це можуть бути літературні персонажі, реальні люди, імітуються їхні соціальні та ділові стосунки, що ускладнюються ви­гаданими учасниками ситуаціями. Ступінь творчості учасників надзвичайно високий, але домінуючим видом творчості є все ж таки гра

•    Інформаційні — (збір інформації про об'єкт досліджен­ня з метою аналізу, узагальнення та презентації на широкий загал. Можуть інтегруватися дослідницькі або бути їхньою частиною)

•    Практично орієнтовані — вирізняються чітко ви­раженим результатом діяльності учнів.

За кількістю учнів:

•    індивідуальні

•    парні;

•    групові;

•    колективні;

За часом проведення:

•    короткочасні (1-3 уроки) ;

•    середньої тривалості (від одного тижня до одного місяця);

•    довготривалі (декілька місяців, навіть рік).

За характером контактів:

•    внутрішні або регіональні;

•    міжнародні.

За предметно-змістовою ознакою:

•    монопроекти (у межах одного предмета) ;

•    міжпредметні.

Розробка  методу проектів

Основні вимоги до застосування методу проектів

1. Наявність значимої в дослідницькому, творчому плані проблем, задачі, що потребує інтегровано­го знання, дослідницького пошуку для її рішення (наприклад, дослідження екологічної проблеми у різних регіонах світу, пов'язаної з відкриттями у галузі фізики; створення серії репортажів із різних регіонів країни, інших країн земної кулі з однієї проблеми, що розкривають певну тему; проблема впливу космічних досліджень на навколишнє се­редовище, проблема розміщення електростанцій у різних регіонах тощо).

2.           Практична, теоретична, пізнавальна значимість очікуваних результатів (наприклад, доповідь у від­повідні служби про екологічний стан даного регіону фактори, що впливають на цей стан, тенденціях, що простежуються в розвитку даної проблеми; спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій; план заходів з охорони природи в різних місцевос­тях, спільний твір кількох учнів, сценарій шкільної вистави тощо).

3.           Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.

4.           Визначення кінцевих цілей спільних проектів.

5.           Визначення базових знань у різних галузях, необ­хідних для роботи над проектом.

6.           Структурування змістовної частини проекту (за  фіксацією поетапних результатів).

7.           Використання дослідницьких методів:

•    визначення проблеми та задач дослідження, що з нею пов'язані;

•    висування гіпотез їхнього вирішення, обговорення методів дослідження;

•    оформлення кінцевих результатів;

•    аналіз отриманих даних;

•    підбиття підсумків, коректування, висновки (ви­користання методу «мозкової атаки», «круглого столу», статистичних методів, творчих звітів, пере­глядів тощо).

          Останнє має велику цінність, тому що стосується техно­логії проектних методів. Не володіючи достатньо вільно дослідницькими, проблемними, пошуковими методами, умінням вести статистику, обробляти дані, не володіючи певними методами різних видів творчої діяльності, важко говорити про можливість успішної організації проектної діяльності учнів. Це ніби попередня умова успішної ро­боти за методом проектів. Крім того, необхідно володіти й технологією самого проектного методу.

           Найскладніший момент під час введення в навчальний процес дослідницьких проектів — організація цієї діяль­ності, а особливо — підготовчий етап. Вчителю під час планування навчального року варто виділити пріори­тетну тему (розділ) або кілька тем, які будуть винесені на проектування. Далі необхідно сформулювати 15-20 як індивідуальних, так і групових тем на клас, робота над якими потребує засвоєння учнями необхідних за програмою знань та формування необхідного досвіду. Бажано диференціювати теми за ступенем складності, але це зовсім не обов'язково. Учневі надається можливість обрати тему проекту, організаційну форму його вико­нання (індивідуальна чи групова), ступінь складності проектувальної діяльності.

           Чіткість організації проектування визначається чіткістю та конкретністю постановки мети, виділенням результатів, констатацією вихідних даних.         

           Надзвичайно ефективно застосування невеликих методичних рекомендацій чи інструкцій, де зазначається необхідна та довідкова літе­ратура для самоосвіти, вимоги педагога до якості проекту, форми та методи кількісної та якісної оцінки результатів. Іноді можна виділити алгоритм проектування чи інший поетапний розподіл діяльності.

           Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може відріз­нятися. За певних умов ця тематика може формулюва­тися спеціалістами органів освіти у межах затверджених програм. Іноді надаватися вчителями з урахуванням навчальної ситуації з власного предмету, природних професійних інтересів, інтересів та здібностей учнів. Тематика проектів може бути запропонована й самими учнями, які орієнтуються на власні інтереси, не виключне пізнавальні, а й творчі, прикладні.

         Тематика проектів може знаходитися в площині будь-якого теоретичного питання шкільної програми з метою поглибити знання окремих учнів з даного питання, дифе­ренціювати процес навчання. Втім, частіше,  теми проектів стосуються якогось творчого питання, актуального для практичного життя та разом з тим такого, що потребує застосування знань учнів не з одного предмету, а з різних галузей, їхнього творчого мислення,  дослідницьких навичок. У такий спосіб досягається цілком природна інтеграція знань.

Основні етапи виконання проекту

Під час застосування методу проектів для вирішення різних задач із використанням комп'ютера можна виді­лити 6 основних етапів, що зазначені в таблиці 1.

Роль учителя під час виконання проекту

        Найважче для вчителя в ході проектування — це роль не­залежного консультанта. Важко втриматися від підказок, особливо тоді, коли вчитель бачить, що учні пішли хибним шляхом. Але важливо в ході консультацій відповідати на всі питання учнів. Буде доцільним проведення семінару — консультації для колективного й узагальненого розгляду проблеми, що виникає у значної кількості школярів. У школярів під час виконання проекту виникають свої спе­цифічні ускладнення, і їхнє подолання є однією з основних педагогічних цілей методу проектів. В основі проектування лежить здобуття нової інформації, але цей процес потрібно організовувати, моделювати, адже учням важко:

•    намітити основні та проміжні цілі й задачі;

•    шукати шляхи їхнього вирішення, вибираючи най­більш оптимальний, за наявності альтернативи;

•    здійснювати та аргументувати вибір;

•    діяти самостійно (без підказки) ;

•    порівнювати отримане з очікуваним

•    об'єктивно оцінювати процес (саму діяльність) і ре­зультат проектування.

          Під час виконання проектів якісно змінюється роль учите­ля. Вона відмінна на різних етапах проектування. Робота над проектом — практика особистісно-орієнтованого навчання в процесі конкретної роботи учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня має бути сформована установка: «усе, що я пізнаю, я знаю для чого це і де я зможу ці знання застосувати». Для педагога — бажання знайти розумний баланс між академічними та прагматичними знаннями, уміннями та навичками. Педагог на всіх етапах роботи над проектом виконує роль консультанта та помічника/а акцент навчання ставиться на зміст навчання, на процес застосування отриманих знань.

Роль учнів у виконанні проекту

         Змінюється й роль учнів у навчанні: вони виступають активними учасниками процесу. Діяльність у робочих групах допомагає їм научитися працювати у команді. У цей час відбувається формування такого конструктивного критичного мислення, якому важко навчити за звичай­ної, поурочної, форми навчання. У школярів формується свій власний погляд на інформацію, і далі не діє оціночна форма: "це правильно, а це — ні". Школярі вільні у виборі засобів і видів діяльності для досягнення поставленої мети, їм ніхто не підказує, як і що необхідно робити. Навіть невдало виконаний проект має велике позитивне педагогічне значення. На етапі самоаналізу (5 етап), а по­тім захисту (6 етап) учитель та учні якнайретельніше аналізують логіку, обрану проектувальниками, причини невдачі, наслідки діяльності тощо. Розуміння помилок створює мотивацію до повторної діяльності, формує осо­бистий інтерес до нового знання, тому що саме невдало підібрана інформація створила ситуацію "неуспіху". Така рефлексія дозволяє сформувати адекватну оцінку оточуючого світу і себе в цьому світі.

Система оцінки проектних робіт

        Вироблення системи оцінки проектних робіт потребує завчасної відповіді на наступні питання:

•    чи передбачається включення самооцінки учасників проектних груп до загальної оцінки проекту?

•    чи передбачається присудження місць (1, 2, 3) чи номінацій («краще дослідження», «краща презен­тація» тощо) ?

•    Чи передбачена оцінка проектів за предметним секціями чи одним списком?

Проблемними місцями в оцінці проектних робіт за­звичай є:

•    Предметна некомпетентність журі (журі обов'язково повинно складатися зі спеціалістів з усіх предметів, що охоплюються проектами даної секції).

•    Усі учасники проектної роботи доклали зусиль, але не всі отримали місця та номінації. У даному випадку краще оголосити рейтингові оцінки усіх представле­них проектів, щоб свій підсумковий бал бачили й ті проектанти, що не перемогли.

•    Критерії оцінки повинні бути вибрані, виходячи з принципів оптимальності за числом (не більше 7-10) і доступними для учнів будь-якого віку.

•    Критерії повинні оцінювати якість не стільки презентацій, скільки проекту в цілому.

•    Очевидно, що ці критерії мають бути відомі всім проектантам ще до захисту.

Перелік критеріїв оцінки проектних робіт

·        важливість теми проекту;

·        глибина дослідження проекту;

·        оригінальність запропонованих рішень;

·        якість виконання продукту;

·        переконливість презентації

 Для ознайомлення учнів із критеріями оцінювання, можна використати спеціальні карти про­ектантів.