КОНФЕРЕНЦІЯ

НА ТЕМУ «ДІТИ: ЗЛОЧИН І КАРА»

Мета: ознайомити учнів із злочинами та видами покарань неповнолітніх; розкрити роль школи, сім'ї, громадськості у вихованні особистості школяра; розвивати навички культурної поведінки; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки.

Обладнання: виставка нормативних документів та літератури.

Людина повинна навчитись коритися собі

і бути підвладною собі,

 і бути підвладною своїм рішенням.

Цицерон

ХІД ЗАХОДУ

Учитель. Підліток і злочин... Нібито несумісні поняття, адже в нашому суспільстві здійснюється принцип: найвища цінність — Людина. З іншого боку, наше життя складається з вчинків, а у вчинках виражається суть людини. Тому у своєму житті ми повинні дотримуватись також певної відповідальності за свої дії. Статистика свідчить: у середовищі неповнолітніх з року в рік погіршується криміногенна ситуація. У країні нині засуджено понад 100 тис. підлітків. 527 тис. взято на облік у міліції. На 10 тис. неповнолітніх припадає в середньому 129 правопорушень і злочинів. Так що ж вибувається з ними?

Учень. Людина не народжується злочинцем, а стає ним через певні
життєві обставини. Часто підлітки думають, що за скоєний ними злочин
ніякої відповідальності не буде, бо вони ще неповнолітні. Проте гуманне
ставлення до дітей у суспільстві аж ніяк не означає, що треба потурати їм
в усьому. Навпаки, їх слід перевиховувати. Адже багато дорослих злочинців починали свою «кар'єру» ще в підлітковому віці.

Учениця. Через вчинки людина спілкується з іншими людьми, ними
вона виражає власне ставлення до природи людей, життєвих подій. Вчинок реалізує моральну спрямованість поведінки людини.

Вчинок — елементарна клітина поведінки людини — являє собою одиничний, відносно завершений акт поведінки, викликаний прямою або
хибною, зовнішньою причиною, і проходить за певних обставин в конкретній ситуації.

Учень. Звичайно, один вчинок не відповідає іншому. Одні вчинки
вжитті людей звичайні, інші — дорівнюються подвигу. Але в будь-якому
вчинкові, як у краплині воли, відбивається світ, виявляється характер людини, тому будь-який вчинок завжди позначається на особистості, яка його зробила.

Учитель. Ви, сподіваюсь, будете згодні з тим. що дитина здійснює
той чи інший вчинок з певних причин, що спонукають її до цього. Які ж це
причини?

Учень. Виховання дітей у неповній сім'ї; матеріальна незабезпеченість
дітей; бажання уславитись; прагнення панувати над іншими, вияв жорстокості; прагнення самостійності.

Вчитель. Дійсно, людина здатна судити про себе лише за вчинками,
а не за тим, що вона про себе думає або говорить.

Учениця. У перехідний період (12-16 років) людина вже не дитина, але
ще й не доросла; не дівчина, але ще й не жінка; не хлопчик, але й не чоловік. У такий період нібито заново народжується особистість людини, формується світогляд, проявляються пізнавальні здібності, цікавість, самоаналіз, мудрування. «копання в собі» з різким вираженням реакції емансипації, прагнення самостійності, намагання звільнитися від опіки батьків, вчителів, наставників. При цьому з'являється маса життєвих проблем, у тому числі невпевненість у собі, переживання власної малоцінності, нікчемності.

Учень. Найпоширенішими злочинами серед учнівської молоді є крадіжки особистого, державного або колективного майна, транспортних засобів. Звертає на себе увагу той факт, що кількість крадіжок особистого майна більш ніж у півтора раза перевищує кількість державного чи колективного. Певною мірою це можна пояснити тим, що вкрасти особисте майно громадян легше, ніж державне чи колективне, бо для його захисту значно рідше застосовують охоронні засоби й доступ до матеріальних цінностей більш вільний.

Учениця. До групи насильницьких злочинів слід віднести розбій. Бажання самоствердитися штовхає декотрих молодих людей до конфліктних ситуацій, скоєння зовні безпричинних, а іноді незрозумілих злочинних проявів: побити людей, з якими не порозумілися, випадкових перехожих. Піл час вивчення кримінальних справ молодих людей, притягнутих до відповідальності за розбій, доводилося зустрічати такі формулювання, як «безпричинно вдарив», «безпричинно завдав ножового удару». Проте, зваживши на психологію молодих злочинців, все ж можна знайти причину «безпричинності», а саме — бажання довести свою «силу», «сміливість» тощо.

Учень. Особливо небезпечним злочином проти особи є зґвалтування.
Певною мірою це пов'язано з особливостями біологічного розвитку. Через
брак статевого виховання сексуальні знання молодь нерідко здобуває з порнографічних відеофільмів, журналів, цинічних розповідей більш «досвідчених» ровесників чи старших осіб.

Учениця. У юнаків виробляється зневажливе ставлення до жінок за
підкресленої агресивності й грубості, формується переконання, що чоловік
завжди має бути сексуально активним, а статевий зв'язок обов'язково повинен супроводжуватися насильством. Хибні уявлення про статеві зносини почасти призводять до патології в поведінці, спалахів сексуальної агресії. Причому їх вияв зазвичай має груповий характер.

Учень. Злочин — передбачене кримінальним законом суспільно-політичне діяння, що посягає на суспільний лад, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян. У кримінальному законодавстві розрізняють тяжкі злочини, особливо тяжкі та малозначні (ст. 7 КК України).

Учениця. До неповнолітніх не застосовується виняткова міра покарання (смертна кара). У більшості випадків неповнолітніх за скоєні злочини направляють у виховно-трудову колонію для неповнолітніх.

Учень. Згідно зі ст. 10 КК України, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років. Особи, які скоїли злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство (ст. 93-98), навмисне завдання тілесних пошкоджень, які спричинили розлад здоров'я, зґвалтування (ст. 117). крадіжку, пограбування, розбій, злісне або особливо злісне хуліганство та інше.

Учитель. Злочинність молоді щороку зростає на 15-20%. І не останнє місце в ній належить молодим людям, що вживають наркотики й алкоголь.

Особливо чітко в злочинній поведінці неповнолітніх простежуються недоліки сімейного виховання. Адже сімейне виховання — складний і багатогранний процес, який базується на любові та взаємоповазі членів сім'ї.

А. С. Макаренко писав, що «наші діти — це наша старість. Правильне
виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — не наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми».

Тому знання підлітків певних законів, норм поведінки, своїх обов'язків
перед суспільством, усвідомлення ними власної відповідальності й вироблення у них правової свідомості зобов'язує поводитись у певних рамках, утримує від порушень правил поведінки.