Гумористичні твори
Урок № 55
Велика роль гумору в житті українців.
Жанрова різноманітність гумористичних творів.
Л. Глібов. «Жаба і Віл»

Мета:  домогтися розуміння ролі гумору в житті українців;
виробляти вміння розрізняти жанри гумористичних творів, розповідати про особливість побудови байки;
поповнити знання про Л. Глібова як українського байкаря, поета;
проаналізувати байку «Жаба і Віл»;
розвивати культуру зв’язного мовлення, вміння зіставляти описане в байці із сьогоднішнім реальним життям;
грамотно висловлювати власні думки, судження, логічно й послідовно аргументувати свої міркування;
виховувати почуття поваги до видатного українського байкаря Л. Глібова, його творчості;
негативне ставлення до несправедливості, брехні, жадності;
формувати активну життєву позицію.
Тип уроку:  засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:
• Чому і над чим сміється людина?
• Який буває сміх? (Доброзичливий і злий)
• Хто такий Л. Глібов? Що вам відомо про видатного українського байкаря, поета?
• Які твори Л. Глібова ви вже знаєте?
• Дайте визначення акровіршу як літературного жанру.
• Які байкарі світової літератури вам відомі? (Езоп, І. Крилов, Жан де Лафонтен)

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку

Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

Глібов — творець правдивих перлин української літератури.
І. Франко
Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,
благородного, прекрасного.
А. Шопенгауер
Можна й жартувати, аби діло знати.
Народне прислів’я

1. Роль гумору в житті українців
   «Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися... із себе, із своїх якихось хиб, недоліків», — так зазначав у своєму щоденнику Остап Вишня. І дійсно, сміятися треба вміти так, щоб не образити, не поранити людську душу, навіть говорячи про найнепривабніші речі. Творча натура будь-якого гумориста: пильно підмічати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. Завдання це нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї нації моральне здоров’я!
   Із сумною іронічною посмішкою розкривають гумористи і менталітет українця, його негативні національні риси.
   Але творче кредо письменника-гумориста — писати щось веселе; тому найвищий гонорар для гумориста — веселий блиск в очах народу.
2. Жанрова різноманітність гумористичних творів: анекдоти, байки, усмішки, гуморески, співомовки, фейлетони та інші
• Анекдот (від гр. aneсdotos— неопублікований) — жанр фольклору — коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий життєвий випадок з несподіваним і дотепним закінченням.
• Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або зведене до простих і умовних стосунків.
• Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею.
• Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.
• Співомовка — короткий віршований ліро-епічний твір, часто побудований на якомусь народному анекдоті, приказці або казковому мотиві.
• Фейлетон — художньо-публіцистичний жанр літератури, в основі якого лежать реальні факти, зображені в сатиричному або гумористичному плані.
3. Теорія літератури
Визначення понять «алегорія», «мораль»; особливості байки як літературного жанру.
Алегорія (гр. allegoria— іномовлення) — вид метафори: іномовне зображення предмета чи явищ через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнавальним характером. Наприклад, у байках через характери дійових осіб — тварин і звірів — зображено риси людей, їх вдача; назви дійових осіб у таких випадках пишуться з великої літери: Вовк і Ягня, Лисичка й Журавель.

 Прослуховування твору "Вовк та Ягня"

Мораль — повчальна частина байки.
Особливості байки:
а) розповідь про подію;
б) невелика кількість дійових осіб;
в) алегорична спрямованість;
г) повчальна значимість (мораль);
д) складається з двох частин: розповідної та повчальної.
4. Життя і творчість Л. Глібова (матеріал для вчителя)

ЛЕОНІД  ІВАНОВИЧ  ГЛІБОВ
(1827–1893)

   Давно колись мимо стародавнього Седнева, що неподалік від Чернігова, проїжджав один чоловік. Зупинився і довго милувався чудовим краєвидом, що відкрився його очам. Забрався на зелену гору — і перед ним постала широка долина, посеред якої срібною стрічкою протягнулася річечка Снов. Сумно посхиляли свої віти замріяні верби. Підперши рукою щоку, чоловік стояв у задумі і вдивлявся, як плине ріка. Отак і спливають літа, минає молодість… Чоловік поглядом обіймав цей мальовничий куточок, а уста шепотіли слова вірша. Так народилася поезія «Журба», яка зачарувала композитора М. Лисенка. Він написав до неї музику — і пішла пісня в народ. Давно нема того чоловіка, та залишилася його безсмертна пісня, яку співають усі, хоч не завжди знають, що творцем її був Леонід Іванович Глібов.
   Народився Л. Глібов у селі Веселий Поділ на Полтавщині. Батько його, Іван Назарович, працював управителем маєтку поміщиків Родзянків. Вони поважали його за ретельну службу, за розум, завжди з ним радились у всіх господарських справах. Мати, Орина Гаврилівна, виховувалась у родині пана Трощинського, в якого домашнім театром керував батько Миколи Гоголя. Орина Гаврилівна була освіченою і культурною жінкою, отож вона стала і першою вчителькою Глібова.
   У цих поміщиків у свій час зупинялися Шевченко, Пушкін і залишили про них свідчення як про жорстоких і свавільних людей. Після поділу майна між батьками Родзянків батько Глібова разом із своїм паном переїжджає до села Горби, де й минуло дитинство хлопчика.
   У дитинстві Льолик, як усі його звали, був веселим і жвавим. Йому подобалося все красиве, але найбільше він любив доглядати за квітами. Його й прозвали «королем квітів». Знайомі й родичі, вітаючись з ним казали: «Здоров був Льолику, квітчастий королику». Але поруч з красивим він бачив і сумні картини, особливо на панському дворі, де хлопчик був свідком жорстокого катування селян. Серед дворових кріпаків він мав багато друзів. Іноді хлопчик не витримував знущань і сам ходив до пана просити за селян.
   Коли Льолик слухав казки баби Одарки, йому настільки виразно вимальовувались риси вдачі і звички тих лисиць, вовків, левів та інших звірів, що навіть здавалося, ніби тварини насправді думають і говорять, що серед них теж є добрі і злі, бідні й багаті.
   Оселю Івана Назаровича ніколи не минали колядники й щедрівники, і Леонід любив слухати ці пісні.
   Коли настав час здобувати освіту в гімназії, тринадцятирічний хлопець так засумував за рідною домівкою, що всю тугу вилив у своєму першому вірші «Сон». Друзям-гімназистам цей вірш сподобався, схвалив його й учитель і ще більше заохотив юного поета до літературної творчості. Та через хворобу Леонідові довелося повернутися додому. Тепер він багато читає, сидячи під улюбленим явором. Розвиткові літературних смаків Глібова сприяло й те, що він мав доступ до багатої бібліотеки пана Родзянка, часто бував у нього на обговоренні літературних новинок.
   Л. Глібов любив дітей. Він якийсь час працював учителем історії і географії. Про нього залишилися спогади як про хорошого вчителя, котрий не бив учнів, як було заведено, не примушував зубрити уроки, ставився до дітей з повагою. Свої твори для них він підписував псевдонімом «Дідусь Кенир». Розказують, що колись його батько купив дуже співучу пташку, через що сусіди прозвали Івана Назаровича «Кенир». Діти щоразу з нетерпінням чекали журнал «Дзвінок», аби прочитати нову баєчку Дідуся Кенира.
   Хвороба серця й астма підірвали здоров’я Леоніда Івановича. Втративши зір, він продовжував писати під лінійку з лупою. Залишив Глібов великий доробок: байки, пісенно-ліричні твори, вірші-загадки з відгадками, акровірші, які дуже подобаються дітям.
   Помер письменник у Чернігові, де прожив основну частину свого творчого життя.

Л. Глібов. «Жаба і Віл»

5. Аналіз байки Л. Глібова «Жаба й Віл» (1853)
5.1. Виразне читання байки у ролях.
5.2.Тема: зображення жаби, яка намагалася позмагатися з волом стосовно розміру, в результаті «з натуги луснула — та й одубіла».
5.3.Ідея: засудження на прикладі жаби негативних людських вад, а саме: жадібності, заздрості, пихатості, хвалькуватості.
5.4.Основна думка: «…найлучче жити, Як милосердний бог дає».
5.5. Композиція.
Вступ: Жаба вилізла на берег подивитися і трохи погрітися і, побачивши Вола, вирішила з ним позмагатися.
Основна частина: змагання жаби з Волом; намагання подруги-сестри Жаби довести їй марність цієї справи.
Закінчення: шкода, яку заподіяла Жаба собі — самознищення.
Мораль: автор звертає увагу на застосовування тих реальних власних можливостей, які «милосердний бог дає».
5.6. Герої твору: Жаба, її подруга-сестра, Віл, автор.
5.7. Додаткова інформація щодо обговорення змісту байки.
5.7.1. Народні прислів’я про заздрість:

• Сусід спати не дає — добре живе.
• Людям на заздрість, а нам на користь.
• В чужих руках завжди більший шматок.
• На чужій ниві все ліпша пшениця.
• Все чуже смачніше.
• Нехай заздрять гірше, щоб прибуло більше.

5.7.2. Загадки про жабу.

Що то воно: у воді водиться,
З хвостом родиться,
А як виростає,
Хвіст відпадає.
У зеленому жакеті
Репетує в очереті.
Хоч і плавати мастак,
А не риба і не рак.
По землі скаче,
А по воді плаває.
У воді сидить охоче,
Та не риба і не рак.
Вистромля булькаті очі
І співає: «Кум-квак-квак!»

5.7.3. Тлумачення за словником:
• Віл— велика рогата худоба, яка використовується людиною як м’ясна і робоча тварина.
• Жаба— безхвоста земноводна істота.
5.8. Обговорення змісту байки за питаннями:
• Чи бачили ви в природному середовищі жабу, вола? Що характерно для цих істот?
• Чому в заголовку і змісті байки слова «Жаба», «Віл» пишуться з великої літери?
• Які риси характеру притаманні Жабі, Волу? З якою метою Л. Глібов протиставляє ці образи?
• Чим Жаба відрізняється від своїх подруг, сестер?
• Чому Жаба не сприймала і не розуміла застережень оточуючих?
• Чи траплялася вам у житті подібна ситуація, яка викладена в байці?

V. Закріплення вивченого матеріалу за темою «Л. Глібов “Жаба і Віл”»

Опрацювання тестових завдань

2. Робота на картках
Картка № 1
1. Що трапляється з тими людьми, які занадто заздрять іншим? Висловлюючись, наводьте приклади з власного досвіду та змісту байки Л. Глібова «Жаба і Віл».
2. Доведіть, що «жаба і Віл» Л. Глібова — це байка, посилаючись на особливості цього літературного жанру.
3. Яким рядком у творі «Жаба і Віл» Л. Глібова починається навчальна частина?
а) «Такі і в світі жаби є»;
б) «Все думає, що стане більш»;
в) «А по мені — найлучче жити».
Картка № 2
1. Що мав на увазі Л. Глібов, зазначаючи: «Такі і в світі жаби є…»? Власні думки обґрунтуйте, наводячи переконливі докази з власного життя.
2. Як, на ваш погляд, автор твору ставиться до своєї героїні? Особисті міркування вмотивуйте.
3. Кого у творі Л. Глібова «Жаба і Віл» стосується прислів’я: «Знайся кінь з конем, а віл з волом»?
а) Вола; б) жаби; в) інших героїв.
Картка № 3
1. З якою метою Л. Глібов у творі «Жаба і Віл» на прикладі живих істот критикує людські вади? Власну думку обґрунтуйте.
2. Поясніть, яким чином народне прислів’я «Беруть завидки на чужі пожитки» розкриває ідейний зміст твору «Жаба і Віл» Л. Глібова.
3. Коли Жаба побачила Вола, то вона:
а) почала голосно квакати і стрибати;
б) звернулася до подруги, тихенько висловивши їй власні емоції;
в) вирішила не чіпати його і навіть зовсім не помічати.

VІ. Підсумок уроку
VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VІІІ. Домашнє завдання

   Підготувати стислу інформацію про всіх істот, які згадуються у байках Л. Глібова «Щука», «Муха й бджола», вивчити напам’ять байку «Щука».