НАРІЧЧЯ — найбільша одиниця тер. диференціації діал. мови, що становить сукупність близьких за визначальними рисами говірок, об’єднаних у говори. Структурні особливості говірок, що входять до складу Н., виразно диференціюють одне Н. на тлі інших. Територію поширення Н. окреслюють пасма — ізоглоси явищ, інтегральних для усіх чи переважної більшості говірок даного Н., а також ізоглоси явищ, поширених лише в окр. говорах. В укр. діалектній мові виділяються: північне наріччя (поліське), південно-східне наріччя і південно-західне наріччя. Поділ на три Н. був запропонований К. Михальчуком у праці «Наріччя, піднаріччя і говори Південної Росії у зв’язку з наріччями Галичини» (1872); пізніше з уточненнями й окр. застереженнями цей поділ усталився в укр. діалектології. Існує двокомпонентна класифікація (протиставлення пн. і пд. Н.), при цьому у межах пд. Н. виділяли пд.-сх. і пд.-зх. піднаріччя (Ганцов В. Діалектологічна класифікація українських говорів. К., 1923; Зілинський І. Карта українських говорів. Варшава, 1933). Одне Н. від ін. відділяється смугою перех. говірок. Глибина протиставлення між Н. різна: на фонет. рівні ближчими між собою виявляються пд.-сх. і частина пд.-зх., на рівні грамат. структури близькими є пд.-сх. і пн. наріччя.

Літ.: Жилко Ф. Т. Говори укр. мови. К., 1958; Бевзенко С. П. Укр. діалектологія. К., 1980; АУМ, т. 1 — 2. К., 1984 — 88.

П. Ю. Гриценко.

ПІДНАРІЧЧЯ — одиниця тер. диференціації діал. мови, проміжна між говіркою (групою говірок) і наріччям. Поняття П. відбиває пошуки діалектологів кін. 19 ст. у визначенні ієрархії одиниць діал. членування. К. Михальчук запропонував багатоступінчатий діал. поділ: наріччя — піднаріччя — різноріччя — говір, який у сучас. термінах може бути співвіднесений з поняттями: наріччя — говір — (група говірок) — говірка; отже, з часом зміст цих понять і термінів змінився.

Літ.: Михальчук К. П. Наречия, поднаречия и говоры Южной России в связи c наречиями Галичины. В кн.: Труды этногр.-стат. экспедиции в Западнорус. край, т. 7, в. 1. СПб., 1872.

П. Ю. Гриценко.