I. Повторення. Узагальнення.

ІІ. Лексикологія

ІІІ. Словотвір. Орфографія

IV.  Морфологія. Орфографія

  1. Іменник

  2. Правопис іменників

  3. Прикметник

  4. Правопис прикметників

  5. Числівник

  6. Займенник

V. Повторення в кінці року

Урок №79
ТЕМАТИЧНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 7 
З РОЗДІЛУ «ВІДМІНЮВАННЯ Й ПРАВОПИС ПРИКМЕТНИКІВ»
(ДИКТАНТ). КОНТРОЛЬНЕ ЧИТАННЯ МОВЧКИ ТЕКСТУ
ДІАЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Мета:  оцінити рівень орфографічної й пунктуаційної грамотності:
правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та слова, визначені для запам’ятовування;
ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації;
перевірити якість оформлення роботи (охайність, акуратність, каліграфія, дотримання червоного рядка, відсутність виправлень);
здійснити перевірку здатності читати мовчки незнайомий текст із належною швидкістю і розуміти й запам’ятовувати після одного прочитання фактичний зміст, виражально-зображувальні засоби прочитаного твору.
Обладнання:  комплект текстів для читання мовчки й тестових завдань.
Тип уроку:  урок оцінювання навчальних досягнень учнів.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент
ІІ. Ознайомлення з темою, метою й завданнями уроку
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

   Ознайомлення з критеріями оцінювання контрольного диктанту й читання мовчки. Проведення інструктажу щодо написання диктанту й перевірки рівня розуміння прочитаного мовчки художнього тексту діалогічного характеру та швидкості читання.

ІV. Написання контрольного диктанту

Перше читання тексту контрольного диктанту вчителем
   Учні під час першого слухання тексту диктанту сприймають його зміст, звертають увагу на наявність вивчених пунктограм, визначають слова, значення яких не зрозуміли у процесі сприймання.
Повторне читання тексту диктанту вчителем окремими частинами і його написання
  В останній день березня знову вродився вітер, та вже не холодний, а вогко-теплий, хвилюючий. Сніг на очах потемнів, з глухим крекотом осідав. До річки забурували потоки. На високий в’яз біля наших воріт випурхнули із стріх сотні горобців і залящали так, наче проводили звітно-виборні збори. У мене аж у вухах затрудило...
   Я сердито посварився на них кулаком, наче це вони винні, що раптово повернулася весна, почовгав у хату, де стугоніла в розгорненому зошиті одна-єдина фраза: «Весна прийшла». Нехотя взяв ручку відвиклими, наче пограблими, пальцями. Напружив голову. Вона не бажала нічого творити, бо була розлінена канікулами, а ще переповнена такими свіжими, захоплюючими враженнями від катання. Сердито покрутив свою голову в руках, мов футбольний м’яч, заплющив очі, аби уявити весну (В. Кава, 117 сл.).
Заключне читання тексту диктанту вчителем і самоперевірка учнями написаного

V. Відповіді на запитання, що виникли під час написання контрольного диктанту
VІ. Проведення читання мовчки тексту діалогічного характеру наукового стилю

Читання учнями незнайомого тексту

ДЯДЯ ВЛАС

   Високий, з могутніми плечима і гарними чорними вусами чоловік неквапливо підійшов до нас, поклав на землю піджака, якого ніс на руці, і густим дужим басом запитав:
   — Що сталося, хлоп’ята?
   Я мовчав, тільки схлипував, розмазуючи сльози по щоках брудними кулаками. А Ілько відповів невиразно:
   — Та ось... він їхав, а воно...
   Мабуть, я-таки здавався дуже смішним, бо чоловік раптом голосно й розкотисто зареготав:
   — Оце так велосипедисти!.. Оце так спортсмени!.. Звісно ж, з гори з’їжджали?
  — Та... не високо... — промимрив Ілько.
  — Авжеж! Хіба це для нас гора? Так собі, нікчемна гірка!.. То що, кажеш, у сильце попався? Ану давай будемо виручати...
  Мені не видно було, що він робить, але я раптом відчув, що вже звільнився з полону. Сів і почав терти свій палець, що аж посинів та занімів від болю.
   — Педаль ви, хлопці, здорово зігнули, — сказав чоловік. — Доведеться вашого коня в майстерню здавати. Ну, а палець як?.. Нічого, заживе... Тебе як звуть? — звернувся він до мене.
   — Левко.
   — А тебе?
   — А мене — Ілько... Ми в одному класі.
   — Либонь, товаришуєте?
   — Ага... А вас як звуть? — сміливо спитав Ілько.
   — А мене звуть Власом Микитовичем.
  — Спасибі, дядю Власе. А то хтозна, що й робили б.
   — Буває... — сказав Влас Микитович й усміхнувсь у свої гарні вуса. — Може, колись і ви мені в пригоді станете. Я бачу, ви хлопці хвацькі!
   Він узяв піджак із землі, знову перекинув його через руку і попрощався:
   — Ну, бувайте... мені пора.
   Він пішов. А ми з Ільком разом кинулись до велосипеда, щоб подивитись, що ж з ним робити. Нести в майстерню, як порадив дядя Влас?
   Але де взяти грошей на ремонт? Тих, що лишились, не вистачить. Та й як нести, коли велосипеда щойно куплено?
   — Що ж його придумати, Ілько? — запитав я в розпачі.
  — А знаєш що? Давай самі відремонтуємо. Подумаєш, велике діло — виправити педаль! То якби всередині щось зіпсувалось, у механізмові, тоді хочеш не хочеш неси в майстерню. А це ж — зверху, усе видно...
   Ця порада мені сподобалась.
   — Ти тримай велосипед, а я буду тягти педаль, — сказав я.
   Проте, як ми не силкувались, клята педаль не розгиналась.
   — О, придумав! — просяяв Ілько. — Зараз ми її каменем...
   Ми поклали велосипед на великий камінь, а меншим Ілько почав гатити по педалі.
   Але й це не допомогло, тільки поколупали на педалі новенький блискучий нікель.
   — Не сумуй, — заспокоїв мене Ілько, бачачи, що я й зовсім похнюпився. — Велосипед поставиш у сараї, ніхто й не побачить. А опісля попросиш у матері грошей на що-небудь, і ми відремонтуємо. У майстерні це зроблять швидко, при нас.
   На цьому й порішили. Палець у мене вже не болів, як спершу, і ми заходилися грати у футбол. Грали, аж поки і вечоріти почало.
   Але додому йти не хотілось.
   Ми тільки забігли в двір, щоб залишити в сараї велосипед та футбольний м’яч, і пішли блукати по місту.
   Коли я прийшов додому, тато і мама міцно спали (Д. Ткач, 492 сл.).

Виконання завдань тестового характеру

1. Визначити тип мовлення тексту.
а) Розповідь з елементами опису;
б) роздум;
в) розповідь з елементами роздуму;
г) опис.
2. Скільки осіб є учасниками ситуації спілкування?
а) Двоє;
б) троє;
в) четверо;
г) п’ятеро.
3. Як звали хлопців?
а) Левко й Микола;
б) Ілько й Павло;
в) Левко й Ілько;
г) Ілько і Влас.
4. Від чийого імені йдеться розповідь?
а) Від імені Ілька;
б) імені дядька Власа;
в) імені Павла;
г) імені Левка.
5. З чим порівняв дядько Влас велосипед хлопців?
а) З літаком;
б) вітром;
в) механізмом;
г) конем.
6. Що запропонував дядько Влас хлопцям зробити з велосипедом?
а) Здати в майстерню;
б) віднести додому;
в) відремонтувати самим;
г) залишити в сараї.
7. Що було зіпсовано у велосипеді?
а) Колесо;
б) педаль;
в) механізм;
г) рама.
8. Продовжити репліку діалогу:
— ... А вас як звуть? — сміливо спитав Ілько.
— А мене звуть ... .
а) Власом Микитовичем;
б) Власом Миколайовичем;
в) Власом Михайловичем;
г) Власом Никифоровичем.
9. Відновити слова дядька Власа: Може, колись і ви мені в пригоді стане-те. Я бачу, ви хлопці... .
а) ...спортсмени;
б) веселі;
в) майстровиті;
г) хвацькі.
10. Що робили хлопці після того, як залишили в сараї велосипед?
а) блукали по місту;
б) грали у футбол;
в) зайнялися ремонтом велосипеду;
г) пішли спати.
11. Який фрагмент тексту містить риторичне запитання?
а) — Що ж його придумати, Ілько?
б) — Що сталося, хлоп’ята?
в) Але де взяти грошей на ремонт? Тих, що лишились, не вистачить. Та як нести, коли велосипеда щойно куплено?
г) — А знаєш що? Давай самі відремонтуємо.
12. Які формули мовленнєвого етикету не використовуються в репліках діалогу?
а) Слова привітання;
б) слова вибачення;
в) слова прощання;
г) звертання.


VІІ. Домашнє завдання

   Дібрати художній текст діалогічного характеру. Схарактеризувати ситуацію спілкування: визначити тему й основну думку, назвати учасників спілкування, умови й місце спілкування. Визначити виражальні засоби висловлювання, виписати їх.