Синтаксис і пунктуація. К.р.

 

Урок №14

Тема. Контрольна робота.

Диктант. Читання мовчки

Мета: оцінити рівень орфографічної й пунктуаційної грамотності  дев’ятикласників  з  розділу  «Пряма  і непряма мова»;  перевірити  вміння  читати  мовчки,  розуміти й  відтворювати  незнайоме  за  змістом  висловлювання публіцистичного  стилю.

Тип уроку:  урок оцінювання навчальних досягнень учнів.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою і метою роботи

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

   Ознайомлення з критеріями оцінювання контрольного диктанту й читання мовчки. Проведення  інструктажу щодо написання диктанту й перевірки рівня розуміння прочитаного мовчки  тексту публіцистичного  стилю.

ІV. Написання контрольного диктанту

   Перше читання тексту контрольного диктанту
   Під  час  першого  прослуховування  тексту диктанту учні сприймають  його  зміст,  звертають  увагу  на  наявність вивчених пунктограм,  визначають  слова,  значення яких не  зрозуміли у процесі  сприймання.
Повторне читання тексту диктанту вчителем  окремими частинами і його написання учнями

ЗАПОРОЗЬКІ КОЗАКИ

   Як  зовнішнім  виглядом,  так  і  внутрішніми  якостями  запорізькі козаки були характерними типами свого народу і свого часу. Нещадні щодо своїх ворогів, запорізькі козаки були добрими друзями, вірними товаришами, справжніми братами, надійними оборонцями.
   Запорізькі  козаки  були  добродушні,  безкорисливі,  щедрі, дружні. Окрім того, висока любов до особистої свободи, а також глибока  повага  до  старих  і  заслужених  воїнів. Щодо  інших  людей — запорізькі козаки завжди були гостинними й привітними.
Цей звичай був у запорожців не лише до приятелів та знайомих, але й до  сторонніх людей.
    Поряд із гостинністю й привітністю запорізькі козаки ставили особисту чесність щодо ворогів православної віри як на війні, так і у себе в Запоріжжі. «Хоча в Січі,— розповідає один  із сучасників,— жили люди різного  стану, але там панувала така чесність і безпека, що можна було на вулиці залишити свої гроші, не боячись, що їх украдуть. За будь-який злочин проти чиєїсь власності  гостя  січового мешканця негайно карали  смертю».
    «У нас над усе честь  і  слава, військова  справа»,— казали  запорожці  (За Д. Яворницьким, 158  сл.).

Заключне читання тексту диктанту вчителем і самоперевірка учнями написаного.

V. Відповіді на запитання школярів

VІ. Проведення контрольного читання мовчки

Читання мовчки учнями незнайомого тексту

ЩО ТАКЕ УКРАЇНА?

   Україна — це  земля,  де живуть  українці. Вона  є  всюди  там, де  гомонить наша  рідна  українська мова й пісня,  всюди  там,  де люди пам’ятають про спільну минулу долю й недолю, всюди там, де люди бережуть давній український звичай, усюди там, де люди хочуть  свобідного українського життя.
    Україна — це великий, багатий і славний колись край. Широко й далеко простягся він — на тисячі дві верстов уздовж, близько одну — впоперек. Від швидкої річки Попраду і болотяного Вепру простягається Україна по далекий, рудими степами оточений Каспій, від гарячого угорського низу й лісових верхів Карпат аж поза рибний Дін, від темних борів Біловезької Пущі аж по вічно кригою скутий Кавказ, від бездонних боліт Полісся до сонячних берегів Чорного моря. Багато-багато в Україні земель, міст, містечок, сіл. Є в Карпатських горах згорена Лемківщина, бідна Бойківщина  і  бадьора  Гуцульщина;  є  під Карпатами  багате  на  сіль і  нафту Підгір’я,  де  лежать  старі  українські  княжі  міста Перемишль  і Галич;  є Розточчя  зі  славним Львовом, нещасна Холмщина з Холмом; є лісове Підлясся з міцним Берестом, є болотяне Полісся  з Пинськом  і Мозирем;  є  стара  Волинь  з  Володимиром і Кременцем, Луцьком  і Житомиром; є родюче Поділля з Тернополем, Кам’янцем  і Могилевом;  є  багата на  садовину Бесарабія; є вкрита старими городищами й могилами Київщина з золотоверхим Києвом, гетьманським Чигирином та святою кожному з нас Тарасовою  могилою  коло  Канева;  є  Чернігівщина, Полтавщина й  Харківщина  з  безліччю  давніх  козацьких  міст;  є  Донеччина з  великими шахтами  вугілля й  заліза;  є Слобожанщина, що  сягла  аж  за Дін під Курськ  та Воронеж;  є  давня  запорізька  земля у Херсонщині, Катеринославщині й Таврії, де на місцях давньої Запорізької Січі «мудрий німець картопельку садить», а над морем  розсілись міста Одеса, Миколаїв, Херсон, Таганрог, Ростов; є й татарський колись Крим і підкавказька козацька Кубанщина, Чорноморія й Ставропільщина. Хто перелічить ті міста, містечка, села,  слободи, хутори! Хто про них усіх докладно розкаже! Грубезної  книги  на  це  треба  й  не  одної!  Велика Україна,  у  півтора рази  більше Німеччини  або Франції,  на  третину  більше Англії. Та й куди  багатша! Було  б де розжитися на  славу,  і дивувався  б увесь  світ, як  то щасливо живеться українському народові.
    Правда! Та й  тепер дивується  весь  світ,  але лиш українській неволі, українським злидням! Бо сидить український народ на ланах родючих, на багатствах великих, над величними суднохідними ріками й морями, над великими торгівельними шляхами. Та й що  йому  з  того?  Від  віків  різні  чужинці  пасуться  його  потом і кров’ю, його хлібом, худобою, його лісом і пасікою, його вугіллям  і  залізом. А  український народ  останню, кров’ю прикипілу сорочку  для них  з плеча  здіймає,  останню  ложку  страви  їм  віддає, сам з голоду й холоду гине або йде в далеку чужину шукати долі: в Канаду, Бразилію, Сибір, Туркестан.
    Чому  це  так? Чи  ті  чужинці  такі  вже  нелюди, що  не  дають жити українському народові?
    Ні! Це ж  такі  самі  люди,  як  і  ми,  українці,  так  само  як  ми
потребують  їсти й  спати,  так  само живуть  і  вмирають,  так  само кохають  і  ненавидять.  Але  вони  нам,  українцям,  були,  є  і  будуть чужі,  а кожен найбільше  собі добра  бажає, хоча  би другий на тім мав не знати як потерпати. Це вже такий закон природи: усі мусять  боротися  весь  свій  вік  за  існування  своє —  не  чуже. Ми,  українці,  найбільше  через  нашу  незгідливість  не могли  ніколи успішно боротися проти чужинських впливів. Тому-то в боротьбі  за  існування  перемогли  нас  чужинці  й  сіли  нам  на шию (За С. Рудницьким, 546  сл.).

 

Виконання тестових завдань


Варіант 1

Варіант 2

 

VІІ. Збір зошитів для контрольних робіт

VІІІ. Домашнє завдання

  Підготувати тестові завдання у двох варіантах за теоретичним матеріалом, що розглядався під час вивчення розділу «Пряма і  непряма  мова».  Запитання  мають  містити  по  чотири  варіанти  відповідей,  а  також  можуть  бути  завдання  на  встановлення  відповідності  й моделювання  висловлювань  у монологічній  та діалогічній формах.