9 клас

Урок №6

Тема. Пряма мова. Розділові знаки в реченнях із прямою мовою

Мета: поглибити знання дев’ятикласників про пряму мову; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити речення  з прямою мовою, правильно розставляти розділові знаки й  інтонувати речення з прямою мовою; розвивати творчі вміння складати речення з прямою мовою, а також використовувати їх в усному і писемному мовленні;  за допомогою мовленнєво-комунікативного  дидактичного матеріалу  виховувати у шко-
лярів  любов  і  повагу  до  народних  звичаїв,  а  також розуміння усної народної  творчості.

Тип уроку:  урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції)

ХІД УРОКУ

Вступне слово вчителя
- У  процесі  спілкування  у мовців  виникає  потреба  передавати чи відтворювати висловлювання інших. Існує пряма передача чужої мови (пряма мова, діалог, цитата) та непряма (непряма мова).
   Опрацьовуючи  цей  розділ,  ви  навчитеся  знаходити  речення з  прямою  і  непрямою  мовою,  з  цитатами,  репліками  діалогу  та визначати  особливості  їх,  виражальні  можливості;  отримаєте знання  про  розділові  знаки  при  прямій  мові,  цитаті,  діалозі  та зможете  їх обґрунтовувати;  здобудете вміння й навички  заміняти пряму мову непрямою та порівнювати виражальні можливості різних способів передачі прямої мови; усвідомите роль речень із прямою мовою та діалогів у процесі створення усних і письмових висловлювань різних видів.

ІІІ. Актуалізація теоретичних понять з теми

Бесіда за запитаннями
1. Що вам відомо про пряму мову  з попередніх класів?
2. З якою метою люди використовують пряму мову?
3. Яку  структуру мають речення  з прямою мовою?
4. Пригадати інтонаційні особливості прямої мови. Навести приклади.

ІV. Розвиток пошукової діяльності учнів

Вибіркова робота на основі тексту
- Прочитати текст, дотримуючись відповідної інтонації. Знайти й  виписати  речення  з  прямою  мовою.  Якого  значення  вони надають висловлюванню? Проаналізувати  структуру  їх.

БАБУСИНА НАУКА

   Гумор  такою  ж  мірою  відображає  духовний  світ  народу,  як його  пісні,  казки,  легенди. Український  народний  гумор —  образний,  добре  приперчений,  оптимістичний,  необразливий,  викликає усмішку, а не брутальне «ги-ги».
   «Як  спалось?  Чи  сухо  всталось?» —  запитувала  мене  малу ранком  бабуся. Якщо  я  довго  затримувалась  у  ванній,  приказувала: «Не мийся так довго, бо станеш біла-біла, ворона подумає, що сир,  і вкраде». Коли я сумувала, радила: «Бий лихом об землю, як швець мокрою халявою об лаву». А ще зичила: «Дай тобі Бог  здоров’я в ручки, у ніжки  і в животик  трішки».
   Від  баби  Люби  почула  я  такі  розповіді.  Везуть  помираючого  від  голоду на цвинтар,  а назустріч йому  стара: «Чоловіче,  візьми  сухарик,  з’їси  та й  одужаєш». А  він  у  відповідь: «Та це ж треба  води  накачати,  та  наносити,  та  сухар  розмочити...  Поганяй  до  ями!»  пообіцяли  мужику:  скільки  землі  обійде,  стільки йому дістанеться.
   Пам’ятаю бабусині приказки: «Дай Боже нашому теляті вовка з’їсти»,  «Не  дай Боже  свині  роги,  а мужику —  панства»  і  улюблену — «Що  громаді,  те й бабі»  (І. Ганюкова).

- Пояснити  зміст бабусиних приказок.
- Зробити  синтаксичний розбір першого речення.
Коментар учителя.

   Пряма мова — це чуже мовлення, передане дослівно,  з повним  збереженням  змісту  та  інтонації.
    Пряма  мова  супроводжується  словами  автора,  які  вказують  на  те,  кому  вона  належить.  Слова  автора  можуть  стояти перед прямою мовою,  у  середині  і після неї:  «Розкажіть,  будь ласка,  мені  про  вашу  Героїню»,—  попросив  скульптор,  закладаючи  ногу  на  ногу  (О.  Гончар); Діти  кажуть:  «Ми Вітчизну нашу любимо  святу!»  (П. Тичина); «Та  ви  смієтесь? —  вигукнув  лейтенант.— Не  бачите,  яка  це  в мене  радість?»  (П. Загребельний).
    Пряма мову  і  слова  автора  вимовляють  з  різною  інтонацією.
Пряму мову передають розповідними, питальними, спонукальними  та окличними реченнями.
    Слова  автора  супроводжуються  розповідною  інтонацією. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, вони вимовляються з пониженням голосу й невеликою паузою: Він посміхнувся з поблажливою зверхністю (слова автора): «Життя, воно навчить... Навчить калачі з маком їсти» (О. Гончар). Слова, що стоять після прямої мови, вимовляються трохи прискорено і з пониженням голосу: «А тепер розкажи нам, Нателло? — усміхаючись говорив інженер,— як ти відкрила Оленяче джерело?» (О. Гончар). Слова автора, що стоять у середині прямої мови, ділять речення на три частини. Перша частина прямої мови вимовляється  з підвищенням  голосу,  друга —  залежно  від  мети  висловлювання,  а  слова автора виділяються паузами  з обох боків  і вимовляються  з  інтонацією  вставних  слів,  із  зниженням  голосу  в  кінці:  «Мамо! — радісно  закричав хлопчина,  зриваючись нагло  з довгої  задуми.— Знаєш, мамо, що?»  (Б. Лепкий).

V. Усвідомлення теоретичного матеріалу в процесі практичної роботи

Коментоване письмо
- Записати речення. Назвати пряму мову, схарактеризувати речення  за метою висловлювання. Пояснити розділові  знаки.
      1.  «Гарна  музика»,—  шепнула  заслухано  Дарка  (І.  Вільде). 2. Махнові ж  своє муляло:  «Перекази козацькі,  вони хай  трохи постороняться, розкажи, які перекази про нас складають». 3. Вус Яворницького  сердито  ворухнувсь:  «То не  ідеал,  до  якого йдуть через руїни»  (О. Гончар). 4. «Антон не з таких,— сказав Мартин Джура,—  проти  своїх  Антон  не  піде»  (П. Панч).  5.  «Свій  мед, першої взятки,— не втерпів боцман, щоб не похвалитись. І звертаючись до Марії, додав: — Уже чотири вулики маємо, ціла пасіка...» (О. Гончар). 6. «А куди ви їдете, люди добрі?» — осмілився спитати Павлусь  (А. Чайковський).
- Проаналізувати зміст першого речення і висловити власні міркування щодо поняття  гарна музика.
Пошукова робота з творчим завданням
- Використовуючи  матеріали  з  усної  народної  творчості,  здійснити  пошукову  роботу  для  конструювання  висловлювання на  тему «Традиційна оселя українців».
- Скласти твір-опис оселі, увівши речення з прямою мовою. Використати подані нижче висловлювання.
1.  Зроби  хату  з  лободи,  а  в  чужую  не  веди.  2.  Своя мазанка ліпша від чужої світлиці. 3. Чия хата, того й правда. 4. Моя хата небом крита,  землею підбита,  вітром  загороджена. 5. Дай же нам,  Боже,  у  добрий  час  у  новий  дім  увійти,  хліб-сіль  унести! 6.  Бережи,  Боже,  цю  хату  громом  і  грозою,  і  потом,  і  великим клопотом!  (Нар. творчість).
Дослідження-трансформація на основі тексту
- Прочитати  текст  мовчки.  Які  речення  можна  перебудувати в речення  з  прямою  мовою? Перебудувати  їх  і  записати,  дотримуючись пунктуаційних норм.
     Стародавні  орачі  говорили,  що  земля  дає  все  і  забирає  все. А  їхні нащадки відзначали землю як матір, яка всіх годує  і пестить.  Селяни  ж  навчали  своїх  дітей  не  випускати  землі  з  рук, триматися міцно  за неї, бо вона  єдина не  зрадить ніколи.
     Глибоку  повагу  відчувала  людина  до  землі-трудівниці,  яка «парує та людям хліб готує». Упевнений у собі лицар-козак клявся  землею,  цілуючи  її  і  навіть  з’їдаючи.  Землею  лікувалися, прикладаючи  її  до  ран,  як  оберіг  землю  брали  з  собою  в  дорогу (За В. Супруненком).
- Передати зміст висловлювання, використовуючи речення з прямою мовою.
Дослідження-відновлення
- Прочитати. Відновити  речення,  вставляючи  подані  в  довідці слова  автора,  попередньо  з’ясувавши  місце  їх  відповідно  до змісту.  Записати  відновлені  речення,  пунктуаційно  оформивши  їх. Пояснити розділові  знаки.

    1. Береться морозець. 2. Сідай, Оксанко. 3. Ви б, може, й плащ наділи? Воно таке, як на дощ... 4. Як же, дочко, весілля справлятимемо? По-старому чи по-новому? 5. Купи, гарний, хустку своїй нареченій. Не  хустка —  весна.  6. Павлуша —  золото,  уважний, витриманий...Золото!» (З тв. Г. Тютюнника).
- Яку функцію  виконують  виділені  слова  у  реченнях. Схарактеризувати  їх.
Довідка: хваляться мати і, зсутулившись, довго хукають у долоні, умочають пальці в цеберку з водою, щоб зашпори не зайшли; сказав Федір Несторович  і одвернувся до вікна; спитала Одарка; спитав уранці Степан, розбираючи вже внесеного в хату кабана; до мене підійшла молода  вродлива «сербіянка» й  сяйнула  величезними  чорними  очима; погоджувався  директор,  смакуючи непідгорілим риб’ячим боком.
Матеріал для вчителя. 1. «Береться морозець»,— хваляться мати  і, зсутулившись, довго хукають у долоні, умочають пальці в  цеберку  з  водою, щоб  зашпори  не  зайшли.  2.  «Сідай,  Оксанко»,—  сказав  Федір  Несторович  і  одвернувся  до  вікна.  3.  «Ви б,  може,  й  плащ  наділи? —  спитала  Одарка.—  Воно  таке,  як на дощ...» 4. «Як же, дочко, весілля  справлятимемо? —  спитав уранці Степан,  розбираючи  вже  внесеного  в  хату  кабана.— По-старому  чи  по-новому?»  5.  До  мене  підійшла  молода  вродлива  «сербіянка» й  сяйнула  величезними  чорними  очима:  «Купи, гарний,  хустку  своїй  нареченій. Не  хустка —  весна».  6.  «Павлуша — золото,— погоджувався директор, смакуючи непідгорілим риб’ячим боком,— уважний, витриманий... Золото!»  (З тв. Г. Тютюнника).

VІ. Систематизація і узагальнення знань учнів

Дати відповіді на запитання:
1. Що  таке пряма мова? Навести приклади.
2. З якою метою люди використовують пряму мову?
3. Яке  значення  має  інтонація  при  прямій  мові? Навести  приклади.

VІІ. Підсумок уроку