9 клас

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою і метою роботи

 Епіграф уроку

Художник повинен  бути у  своїх творах 
не лише дзеркалом  громади, 
а й дзеркалом високої ціни.
Іван Нечуй-Левицький

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Спостереження над мовним матеріалом на основі тексту
  Прочитати виразно текст. З’ясувати тип і стиль мовлення. Дібрати  заголовок. Аргументувати  свій вибір.
  Дмитро  Григорович  Левицький —  рідкісний  талант,  живописець,  блискучий  рисувальник  і  педагог,  видатний  живописець-портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв. Він увійшов  в  історію  світового  портретного  живопису  як  творець живих,  колоритних  образів.  Митець  талановито  передав  подих бурхливої  епохи.
    Народився  він  у  Києві  у  сім’ї  відомого  гравера,  інспектора з  догляду  за  церковним  живописом  Григорія  Кириловича  Левицького.
    У  1758  році  ім’я Левицького  вже фігурує  серед  учнів  видатного  художника.  У  домі  вчителя  Дмитро жив,  а  навчався  майбутній живописець упродовж майже шести років. Учень набагато випередив свого вчителя і вже у 1766 році самостійно керував живописними  роботами  у  Москві,  зокрема  під  час  реставрації Тріумфальних  воріт. Авторитет  Д. Левицького  стає  досить  значним, і в наступному році він одержав царське замовлення писати  ікони для церков, збудованих за  іменним указом  імператриці Катерини  II.
     Пізніше молодий художник репрезентував твори, та в них уже відчувався  неперевершений  майстер  великої  портретної  форми, інтерпретатор найкращого в людині.
Левицький удостоєний звання академіка. Незабаром його призначено академіком Академії мистецтв. Дмитро Григорович стає першим  художником Петербурга  й  одержує  найвідповідальніші замовлення. Одночасно з творчою працею почалася і багаторічна педагогічна діяльність художника.
     Нині картини П. Левицького, яким свого часу присвячувалися поезії й які надихали не одне покоління митця, прикрашають музеї багатьох країн  світу  (За Ф. Шмітом).
  Визначити,  у  яких  випадках  сполучники  сурядності  можна замінити  іншим  синонімічним  сполучником.
  Усно  зробити  синтаксичний розбір  складносурядних речень.
Коментар учителя. Сурядні  сполучники  в  складносурядних реченнях можуть уживатися в реченнях з синонімічним значенням. Деякі з них можливо замінювати лише в окремих випадках.
    Єднальні  сполучники  і, та  в  основному  можна  замінювати, якщо вони не повторюються. Сполучник та не вживається перед першим  однорідним  членом.  Заміна  і  сполучником  й має  не  порушувати правила милозвучності.
    Протиставні сполучники та, проте, зате здебільшого можна замінювати. Порівняйте: Обід уже давно був готовий, проте роздавати його не було наказу (О. Гончар); Обід уже давно був готовий, але роздавати його не було наказу. Відповідно до вживання сполучників сурядності в складносурядних реченнях утворюються  синтаксичні  смислові  зв’язки між його частинами.

ІV. Засвоєння теоретичного мтеріалу.

Колективна робота з текстом
  Прочитати. Яке  значення  у  вашому  оточенні має  українське національне слово? Висловити свої думки про значущість творінь митців художнього  слова.
    Слово — не лише  вищий  синтез,  а й  джерело  самосвідомості народу.  Ось  чому  мовна  політика  в  Київській  Русі  підноситься великими князями на рівень державної. Про роль слова загалом і  художнього  зокрема  писали  Святослав  і  Володимир  Великий, Іларіон, Ярослав Мудрий  і  Володимир Мономах,  наголошуючи: «У словах книжних знаходимо мудрість і здержливість. Бо це ріки, що напоюють світ водою, це джерела мудрості. У книгах є незмірна  глибина.  («Як пошукаєш у книгах пильно мудрості,  знайдеш велику користь для душі своєї», «Книги подібні до морської глибини, хто пірне у них,  той  знаходить дорогоцінні перли»).
    Ось  чому  слово,  зокрема  народна  дума  та  історична  пісня, і в найчорніші епохи реакції та недолі української нації виступає як  її  голос,  совість  і  захисник,  безсмертний  дух  і  незнищенний знак  суверенності людини  та народу.
    Слово є безсмертним виразником  історії, душі й духу, характеру  та долі, минулого  і будучини народу  (П. Кононенко).
  Перебудувати  (де це можливо) речення у складносурядні, використовуючи  сполучники  сурядності.
  Пояснити вживання великої літери  і лапок.
Практичний синтаксис
  Записати речення, розставляючи розділові знаки. Зробити синонімічну  заміну  сполучників. З’ясувати, як впливає  заміна сполучників на  зміст речення.
    1. А ранки цвітуть перламутром і падають вранішні зорі в туман дальнього бору (М. Хвильовий). 2. Мені війнула в очі сивина а я нічого не  везу  додому  (Д. Павличко). 3. Я принесу  тобі  свою надію  і  подарую  смуток  і  біду  (В.  Симоненко).  4.  Пошлю  Енея до Плутона  а  сам  в  ад  копирсну  (І. Котляревський).  5.  Сонячні промені не досягали землі проте внизу стояли прохолодні зеленкуваті сутінки  (В. Малик). 6.  Іволга в пісні  їх  (шпаків) дзвенить і  хлопчик  друзів  кличучи  свистить  і  колесо  немазане  скрипить (М. Рильський). 7. Життя було таке широке й безмежне а вік мій такий коротенький, як носик  горобчика  (М. Хвильовий).
  Письмово  зробити  синтаксичний  розбір  будь-яких  трьох  речень. Здійснити взаємоперевірку  з товаришем по парті. Указати на недоліки  та шляхи подолання  їх.
  Дослідити, чи всі речення є складносурядними. Назвати «зайве» речення  (не  складносурядне).
  Дібрати  синоніми  до  виділеного  слова.  (Безмежний —  безкраїй, безконечний, безбережний, безграничний, нескінчений; безмірний, незмірений).
Творче моделювання
  Скласти  складносурядні речення  за поданими  схемами й пояснити розділові  знаки.
1. ...,  і  ...  4.  ..., а  ...    7.  ...—  і  ...
2. ...,  та  ...  5.  ..., але  ...  8. Або  ..., або  ...
3. То  ...,  то  ...  6.  ...,  і,  ...,  і  ...  9.  ..., проте  ...
  Зробити  синонімічну  заміну  сполучників.  З’ясувати  стилістичну функцію  змодельованих речень.
Розподільний диктант
  Записати  в  першу колонку  прості  речення  зі  сполучником  і, у другу —  складносурядні. Пояснити  свій вибір.

   1. Прилинув вітер,  і в тісній хатині він про весняну волю заспівав, а з ним прилинули пісні пташині,  і любий гай з ним відгук  свій прислав  (Леся Українка). 2. Вітру на морі не було, проте клекотав  сильний прибій  (М. Трублаїні). 3. Біляста туча небо полонила,  і  в  ній  котився  сонця  стиглий  плід  (А. Малишко). 4. Не  лінися  рано  вставати  і  з молоду  більше  знати  (Нар. творчість). 5. В печі палав вогонь та червоним язиком лизав челюсті (М. Коцюбинський). 6. Ми ростемо  і в височінь,  і вшир,  і правда наша кривду поборола  (М. Рильський). 7. Тече вода в синє море, та не витікає  (Т. Шевченко).
Дослідження-відновлення
  Прочитати речення, дотримуючись правильної  інтонації. За-
писати їх у таблицю, вставляючи пропущені літери. Пояснити
орфограми.
   1. Або не сокіл я, або спалила мені н..воля крила (Леся Українка). 2. І пот..чуть веселі ріки, а озера кругом гаями поростуть, в...селим птаством ож..вуть (Т. Шевченко). 3. Пройшла гроза, і ніч промчала,  і  знову  день шумить кругом  (В. Сосюра). 4. Чи  то настане нічка темна, чи то в..селий день шумить (Л. Глібов). 5. Тебе нема, і дні — як ночі, і сад хитається в журбі (В. Сосюра). 6. Вітру на морі не було, проте кл..котав  сильний пр..бій  (М. Трублаїні). 7.  То  віт..рець  дихне,  то  коник  в житі  засюрчить...  (Л.  Глібов). 8. Співай же, Десно, у в..сняних просторах, і ростіть будови, і гомоніть  міста  (М.  Рильський).  9. Можна  вибрать  друга  і  по  духу брата,  та н.. можна рідну матір виб..рати  (В. Симоненко).