І варіант
Складне синтаксичне ціле
Тема. Контрольна робота. Тестові завдання
Варіант І
Завдання мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.
Прочитати уважно текст і виконати завдання 1 –
6.
(1) Місто — одне з наймогутніших та найповніших
уособлень культури. Але поруч із культурою розвивається також цивілізація.
У сучасному світі ці дві складові розвитку людства найчастіше виявляються
ворожими одна одній. Культура ховається від наступу технічного прогресу або й
зовсім зникає. Мешканці сучасного міста, яким би воно
не було — стародавнім чи новим, великим чи
маленьким, столичним чи провінційним, часто
почуваються в місті — навіть у власному! —
ніяково, а то й з острахом. Тут не важко не
тільки розгубитись, але й загубитись. Забагато авто, що з
гарчанням пролітають повз хідники, на яких
яблуку ніде впасти. Величезні будинки, що оточують нас, як ворожа озброєна
армія. Широченні майдани, перетнути які — справжнє геройство. Натовп, що о
будь-якій годині вирує неначе на
карнавалі.
(2) Сучасне місто обернулось на
протилежність того, чим воно було від початку. З місця, де людина
могла жити, почуваючись захищеною від стихій та
зовнішніх ворогів, воно перетворилося на агресора, котрий
майже унеможливлює індивідуальне буття. Більшість мешканців
сучасних міст живуть в однакових типових будинках, у
стандартних квартирах, умебльованих стандартними речами, з
однаковим для всіх набором теле- та радіопрограм, зі спільними
для всіх крамницями й транспортними засобами,
де у натовпі ми стаємо мимоволі лише
часткою чогось велетенського й доволі ворожого.
(3)
Мимоволі ми змушені пристосовуватися до шаленого ритму та темпу сучасного
міста. Воно несе нас за течією, з якої так важко
вирватись. Суцільний стрес! Але його можна
подолати, якщо навчитися розуміти місто, навчитися
не виживати, а жити в ньому, говорити його
мовою.
(4) Спробуйте, хоч не на довго, виринути з потоку й
залишитись із містом сам-на-сам. Придивіться до
нього, відчуйте рухи його гігантського тіла. Спробуйте уявити, що
воно — велетенська жива істота, дуже схожа на
людину. Вулиці — це кістки, споруди — м’язи,
озера й річки — кровоносні судини, парки
й сади — волосся, а електричні дроти — то
напружені нерви. «Серце» міста його мешканці і гості традиційно пов’язують
з якимось важливим місцем: вулицею чи майданом, історичною пам’яткою або
храмом святого, що є охоронцем міста. А от душу
міста кожен повинен відшукати свою, особливу,
поєднавши її з власними відчуттями та
переживаннями (В. Осьмак).
Прочитати уважно текст і виконати завдання 7 –
12.
(1) Багато хто з учених вважає, що пелюстки квітів
у процесі еволюції здебільшого утворилися з тичинок. Наочним
прикладом такої природи пелюсток є представники дводольних рослин
родини лататтєвих або німфейних. Це водяні й
болотяні багаторічні рослини з добре розвиненим, міцним кореневищем. Майже
8 родів цієї родини налічують до 60–70 видів.
(2)
Тропіки — батьківщина лататтєвих. Їх великі листки на довгих черешках плавають
на поверхні води, іноді занурені у воду. Поодинокі
квітки, які піднімаються над поверхнею води,
великі — до 35 см у діаметрі. Будова квітки різноманітна. Оцвітина
переважно подвійна, з нерізким поділом на
чашечку і віночок. Кількість пелюсток буває невизначена. Пелюстки
поступово переходять у примітивного типу стрічкоподібні тичинки, яких багато,
рідше — 6; маточка утворена з багатьох дорослих плодолистків. Квітки
лататтєвих за структурою подібні до
магнолієвих і лаврових, що мають лише деревні життєві форми. Тому
неможливо встановити між ними близькі генетичні
зв’язки.
(3) Плоди ягодоподібні або горішки. Серед багатоплідних
лататтєві цілком відособлені, хоча й мають групу ознак не лише
багатоплідникових, а й однодольних — раннє відмирання головного кореня,
розкидані провідні пучки, зрідка тривимірні
квітки.
(4) Усе це свідчить про примітивну
будову лататтєвих. У будові їх квіток чітко
проглядається поступовий перехід тичинок у пелюстки.
Сучасне географічне поширення лататтєвих на
різних континентах і палеонтологічні дослідження
достовірно підтверджують давність їхнього
походження.
(5) Тропікогенний рід
лататтєвих з’явився на землі понад 100 млн літ
тому. Наприкінці крейдового періоду відбулася велика перебудова рослинного
світу, внаслідок чого з’явилися квіткові або покритонасінні рослини, які швидко
потіснили всі інші види рослин, серед яких були папороті та хвойні.
Спочатку лататтєві були суходольними рослинами з
прямостоячими стеблами. Оселялися вони на вологих місцях або поблизу
водойм; поволі переселилися на мілководдя, де ростуть і понині (М.
Хомляк).
Б Розмовно-побутовий.
В Науковий.
Г Публіцистичний.
Б Другий абзац.
В Третій абзац.
Г Четвертий абзац.
Б Величезні будинки, що оточують нас, як ворожа озброєна армія. Широченні майдани, перетнути які — справжнє геройство. Натовп, що о будь-якій годині вирує неначе на карнавалі.
В Мешканці сучасного міста, яким би воно не було — стародавнім чи новим, великим чи маленьким, столичним чи провінційним, часто почуваються в місті — навіть у власному! — ніяково, а то й з острахом. Тут не важко не тільки розгубитись, але й загубитись.
Г Суцільний стрес! Але його можна подолати, якщо навчитися розуміти місто, навчитися не виживати, а жити в ньому, говорити його мовою.
Б Другому абзаці.
В Третьому абзаці.
Г Четвертому абзаці.
Б Мимоволі ми змушені пристосовуватися до шаленого ритму та темпу сучасного міста. Воно несе нас за течією, з якої так важко вирватись.
В Сучасне місто обернулось на протилежність того, чим воно було від початку. З місця, де людина могла жити, почуваючись захищеною від стихій та зовнішніх ворогів, воно перетворилося на агресора, котрий майже унеможливлює індивідуальне буття.
Г «Серце» міста його мешканці і гості традиційно пов’язують з якимось важливим місцем: вулицею чи майданом, історичною пам’яткою або храмом святого, що є охоронцем міста.
А от душу міста кожен повинен відшукати свою, особливу,
поєднавши її з власними відчуттями та переживаннями.
Б Друге.
В Третє.
Г Четверте.
Б Розмовно-побутовий.
В Науковий.
Г Публіцистичний.
Б Другого абзацу.
В Третього абзацу.
Г Четвертого абзацу.
Б Усе це свідчить про примітивну будову лататтєвих. У будові їх квіток чітко проглядається поступовий перехід тичинок у пелюстки.
В Будова квітки різноманітна. Оцвітина переважно подвійна, з нерізким поділом на чашечку і віночок. Кількість пелюсток буває невизначена.
Г Спочатку лататтєві були суходольними рослинами з прямостоячими стеблами. Оселялися вони на вологих місцях або поблизу водойм; поволі переселилися на мілководдя, де ростуть і понині.
Б Другому абзаці.
В Третьому абзаці.
Г Четвертому абзаці.
Б Тропіки — баÒтьківщина лататтєвих. Їх великі листки на довгих черешках плавають на поверхні води, іноді занурені у воду.
В Плоди ягодоподібні або горішки. Серед багатоплідних лататтєві цілком відособлені, хоча й мають групу ознак не лише багатоплідникових, а й однодольних.
Г Тропікогенний рід лататтєвих з’явився на землі понад 100 млн літ тому. Наприкінці крейдового періоду відбулася велика перебудова рослинного світу, внаслідок чого з’явилися квіткові або покритонасінні рослини, які швидко потіснили всі інші види рослин, серед яких були папороті та хвойні.
Б Друге.
В Третє.
Г Четверте.